Публікації в ЗМІ

- В'ячеславе Вікторовичу, яким чином, на Вашу думку, слід модернізувати Закон "Про адвокатуру", аби отримати, нарешті, модель адвокатури, прийнятну як для адвокатів, так і для їх клієнтів?

- Закон України "Про адвокатуру" не можна назвати досконалим, але на даному етапі в ньому міняти, за великим рахунком, нема чого. Створення прийнятної для всіх моделі адвокатури залежить не від конкретного закону, а від того, як працюють закони загалом. В Україні часто-густо закон не працює, його не виконують органи, які мають дотримуватися цього закону і взагалі всіх законів нашої країни.
Треба міняти саму систему виконання і дотримання норм законодавства громадянами, юридичними особами та державними органами. Зокрема, на мою думку, необхідно запровадити обов'язкову відповідальність чиновників за недотримання статей закону. В цьому випадку закони почнуть працювати. І тільки після цього виявляться всі недоліки вітчизняного законодавства на практиці: буде видно, які зміни слід внести або варто прийняти принципово нову редакцію.
Що ж до Закону "Про адвокатуру", то я вважаю його загалом достатнім, нормальним. Проте, на мою думку, необхідно більш детально розписати норми щодо захищеності адвоката. На практиці виникають проблеми із застосовуванням та тлумаченням статей цього закону. Наприклад, слідчі органи часто ігнорують статті Закону "Про адвокатуру" про адвокатські об'єднання, через що можуть собі дозволити без будь-якої вагомої на те причини видати постанову про обшук адвокатського об'єднання.
Досить часто не дотримуються закону і державні органи: наприклад, щодо адвокатського запиту, на який мають відповідати всі державні органи щодо надання певних документів. Моя особиста практика показала, що в середньому з 10 адвокатських запитів на половину адвокат взагалі не отримує жодної відповіді, в решті випадків - у кращому випадку можна отримати інформацію поза строками, передбаченими законом.
Взагалі, перед тим, як вносити зміни до цього закону, на мій погляд, варто провести опитування серед адвокатів-практиків, які працюють в Україні з метою виявлення всіх недоліків нового законопроекту.

- Ви звернули увагу на те, що закони в країні не працюють. Чи не варто проаналізувати зарубіжний досвід забезпечення механізмів реалізації нормативних актів та запозичити найбільш вдалі положення?

- Виходячи з аналізу шляхів розвитку інших країн, можна сказати, що українське законодавство не йде якимсь новим шляхом. Ми йдемо цивілізованим шляхом. Крок за кроком направляємося до того, щоб запрацювали всі закони. Ряд прийнятих законів протягом останнього року свідчить про те, що Україна обрала європейський шлях.
Люди вже дозріли до того, щоб жити і працювати за законами, але така система за рік або за два, як би там не змінювали ці закони, просто так не запрацює. Зрозуміло, що доки не буде відчуватися відповідальність за порушення закону чи за невиконання певних його застережень, закони не запрацюють. В країні немає такої чіткої відповідальності, тому нехтують законами всі - як адвокати, юристи, високі посадовці, так і кожний громадянин.
Я б назвав це перехідним періодом - народ вже дозрів жити у відповідності з буквою закону, проте поки що не повністю довіряє судам, а пострадянська система вирішення питань поза залою судових засідань починає відживати себе. Це шлях розвитку країни, який ми маємо пройти, аби закони запрацювали, і щоб на законодавчому рівні їх виносили в нормальному стані. Саме після цього законопроекти будуть розробляти не для проходження етапів читання та "викидання" в маси для набирання очків рейтингу.

- Із Ваших слів, ми живемо в країні, де не дотримуються букви закону. Виходячи з цього, чи можете Ви назвати Україну правовою державою?

- Я не готовий назвати нашу країну правовою. Але є досить непогані перспективі. Проте я переконаний, що в нашій країні працює демократія. Порівняно з іншими пострадянськими країнами, у нас демократія на значно вищому щавлі. Пересічний громадянин може боротися і відстоювати свої права в суді з чиновниками дуже високого рангу. І досить успішно.
Багато критиків називають Україну поліцейською державою, інші - країною безладів, дехто - державою лобіювання інтересів фінансово-промислових груп. Всі ігнорують державні органи: починаючи від Гаранта Конституції та закінчуючи простим громадянином. Однак головне - щоб державні органи не нехтували правами громадян України.

- Термін "суддівське свавілля" існує тільки на папері, чи в реальному житті він також зайняв свою нішу?

- На жаль, це поняття має місце і прогресує. Сьогодні в країні інтенсивними темпами відбувається перерозподіл бізнесу, а тому дуже багато ФПГ тільки за допомогою судів вирішують свої питання. Вони таким чином досягають своєї мети щодо виділення або приватизації земель, привласнення об'єктів господарювання тощо.
Зокрема, наразі третейські суди об'єднують в палати, оскільки вони в регіонах є нікому не підвладними й чинять повний безлад. Третя гілка влади має бути нікому не підпорядкованою. А в нашій країні досить на суддів суттєво впливає прокуратура, моральні фактори (переслідування, погрози тощо) та в деякій мірі телефонне право. Часто людина не є захищеною у залі засідань.
Спілкуючись із представниками галузі права інших країн, я дійшов висновку, що там довіра населення до судів на досить високому рівні. А в Україні такої віри в третю гілку влади немає. Я як адвокат не вірю у вітчизняні суди.

- Позиції правозахисників щодо концепції судової реформи, яку підписав Президент України, розділилися. Якою є Ваша думка стосовно реалізації судової реформи? Чи сприятиме це розвитку інституту адвокатури в країні?

- Враховуючи реалії сьогодення, судова реформа не призведе до значних зрушень. По-перше, вона просувається дуже повільно. По-друге, немає єдиного бачення цієї реформи. Президент вже зробив перші кроки в цьому напрямку, підписавши концепцію (Концепцію удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів - Ред.). Далі - справа за парламентом, який має дати відповідь на питання: коли і як будуть забезпечені незалежність судового устрою та права людини на справедливий суд. Намагання зробити судову владу незалежною також залежить від економіки країни. В першу чергу, суддя має бути економічно незалежним та захищеним від переслідувань. Практика показує, що це коштує мало не одну сотню мільйонів. Наприклад, для США в свій час незалежність Федерального бюро розслідувань коштувала не один мільярд доларів.
Я б на судову реформу ставок не робив. Згодом все стане на свої місця.

- Влада запроваджує єдиний реєстр судових рішень, який можна буде переглянути кожному бажаючому. Чи не є це першим кроком до створення прецедентої системи права?

- Ні. Ми не маємо прецедентної системи права, проте норми закону передбачають, що якщо по аналогічним мотивам вже було прийнято рішення, то суд певної інстанції має прийняти певне рішення, враховуючи рішення іншого суду із тих же підстав, із тих же мотивів, із того ж предмету спору. Це вже має ознаки прецедентної системи права: суд має враховувати рішення іншого суду, але й має право мати при цьому свою думку щодо цієї справи. Юридичні фірми часто змушують серйозно замислитися суддів, надаючи їм рішення іншого суду, прийняте за аналогічних підстав. Судам у даній ситуації складніше винести рішення проти.
В Україні існує прецедентна система, але не в повному обсязі. Суди можуть з одного предмету спору винести різні рішення, що є неможливим при повноцінному функціонуванні прецедентної системи.
Кожна окрема справа має досліджуватися окремо без усяких прецедентів, спираючись тільки на норми закону. Тобто можна брати до уваги як аналогічна справа розглядалася. Але кожна справа заслуговує своєї уваги.

- Давайте поговоримо про вашу практику. Скільки справ у Вас може бути одночасно у провадженні?

- Більше 50-ти. Одна людина із цим фізично справитися не може. На кожного з юристів одночасно припадає не більше чотирьох справ. Інакше це буде не робота, а халтура. Особисто я не працюю з клієнтами, а виконую функції, як кажуть у футболі, диспетчера команди. На мене покладені організаторські функції. Проте, я в повному курсі подій по кожному з клієнтів: в чому суть справи, на якій стадії вона знаходиться, коли слухання в суді.

- Наскільки особистість адвоката впливає на перемогу в суді? Якими особистими та професійними якостями має володіти кожен адвокат-переможець?

- Особистість адвоката, а особливо - його особисті якості багато в чому може вплинути на суддівське рішення. Адвокат-переможець - "зубастий", із добре поставленою мовою, комунікабельний і, найголовніше, добре ерудований, який досить швидко реагує на ситуацію. Можна мати великий багаж знань, але не вміти їх своєчасно застосувати. В моїй практиці траплялись випадки, коли адвокат своєю наполегливістю "виснажував" суд і отримував рішення на свою користь. Трапляється, що адвокати, які під час судового процесу не мають стільки знань, скільки представники іншої сторони, але можуть вдало поставити свій голос, переконливо викласти свої аргументи, відшукати якісь певні юридичні тонкощі, виграють справи.
Можна пречудово знати справу, але десь засоромитися і через це програти процес. Всі ми були студентами. От один все знає, зубрить - вийшов з іспиту - "чотири", а другий нічого не знає, але так пролетів і вискочив з "п'ятіркою".

- Наскільки великою є моральна відповідальність адвоката за програш у суді?

- Величезна. Якщо адвокат обіцяє результат - він має його досягти. Проте чого там лукавити, є справи, які людина програє. Одне питання - програти бізнесову справу, яка не вплине на особисте життя людини. Це одна категорія справ. А якщо судовий розгляд стосується протистояння між однією особою та свавіллям влади - це зовсім інша категорія. Тут моральна відповідальність є дуже великою. Зараз багато правничих фірм працюють суто за погодинною оплатою. Тут вже, самі розумієте, про моральну відповідальність не може бути мови. Тут робота на гроші.

- Щоб Ви у першу чергу зробили, якби обійняли посаду: Генерального прокурора, голови Верховного суду, законодавця?

- Я швиденько повирішував би всі свої питання та питання своїх клієнтів. Іронізую. Наразі дуже складно сказати. Я можу сказати чого би точно не зробив - не приймав би не виважених рішень, або, як кажуть в Росії, - "не рубав би з плеча". На будь-якій з цих відповідальних посад потрібно ретельно вивчити проблему, дослідити її та проаналізувати наслідки. В цьому випадку головне - користуватися принципом "не зашкодь!"...

Для українського ринку юридичних послуг в Україні характерним є високий рівень конкуренції. Вийти на нього та ще й ефективного функціонувати молодій юридичній фірмі доволі важко. Тому, коли на ньому з'являються успішні молоді компанії - це природно привертає увагу. Отже, як ефективно працювати та триматися в бурхливому юридичному бізнесі та як правильно побудувати стабільну правничу фірму в умовах сьогодення - про це в інтерв'ю з головою ради засновників правничої фірми "Самохвалов та партнери", адвокатом В'ячеславом САМОХВАЛОВИМ:

- В якому стані, на ваш погляд, нині знаходиться ринок юридичних послуг в Україні?

- Саме поняття для українського суспільства "ринок юридичних послуг" є новим та не зовсім врегульованим. Закони щодо адвокатської діяльності майже не діють. Адвокат сам по собі не захищений, хоча й існують певні правові гарантії, які прописані в чинному законодавстві, зокрема в Законі Україні "Про адвокатуру". Інколи навіть офіційний адвокатський запит абсолютно ігнорується, гарантій, що на нього дасть відповідь чиновник - немає. Інший аспект, це клієнтська культура. Ми дуже далекі зараз від світових, європейських стандартів надання адвокатських послуг й їх правильної оцінки. Звичайно, клієнта хвилює тільки результат його справи, але зовсім не сприймається копітка робота юриста, успіх якої інколи зводиться на нанівець через корумпованість певних державних чиновників чи суддів. Також не завжди клієнти сприймають практику погодинної оплати праці.
Але, попри існуючі певні негативні аспекти, слід все ж таки відмітити, що юридичний ринок зараз розвивається вельми активними темпами. Гравці на ньому, тобто юридичні фірми, під тиском жорсткої конкуренції прагнуть до більш високих стандартів надання послуг. Отже, можна прогнозувати, що пройде не так багато часу, коли цей ринок завершить своє формування та почне функціонувати винятково за світовими стандартами.

- Відомо, що "Самохвалов та партнери" є доволі молодою правничою фірмою, яка вже встигла посісти певне місце на юридичному ринку. Як це вдалося, та в чому ексклюзивність ваших послуг?

- Ми працюємо переважно з постійними клієнтами, з-поміж них корпорації, виробничі компанії, будівельні фірми, фінансові установи. Також представляємо інтереси іноземних інвесторів, які планують вихід на український ринок. Можна навіть так сказати, що нас передають "із рук в руки", рекомендують своїм партнерам. Тому наразі великої потреби в рекламі ми не відчуваємо. Один з головних принципів нашої роботи - це повна конфіденційність, професіоналізм наших юристів та комплексний підхід до вирішення проблеми клієнта. Я переконаний, що в роботі юриста не може бути дрібниць, на які не слід звертати уваги. Тому всі стадії в процесі роботи з клієнтом мають проходити бездоганно, що я й вимагаю від своїх колег та співробітників.
Крім того, зазначу, що ми працюємо винятково законними адвокатськими методами роботи і абсолютно не прийнятним для нас є методи так званих "вирішувачів питань".
Щодо сфери спеціалізації нашої фірми, то, насамперед, слід сказати про спеціалізацію в сфері корпоративних правовідносин. Доволі часто нам доводиться працювати в умовах так званих "корпоративних війн", які дедалі частіше зустрічаються в українському сьогоденні. Наші юристи спеціалізуються також у сфері цінних паперів, податків, нерухомості, земельних правовідносинах. І, звичайно, ми опікуємося представництвом інтересів клієнта на всіх стадіях судового процесу та в різних судових інстанціях, а також у міжнародних арбітражах й третейських судах.

- Як здійснюється кадровий відбір до вашої фірми та з яких фахівців вона складається?

- Ми з партнерами доволі довго йшли до цього кроку - створення власної юридичної фірми. Звичайно, що при вирішенні кадрового питання керувалися, передусім, довготривалими перевіреними партнерськими відносинами. Тому саме таким перевіреним людям й було запропоновано партнерство у фірмі. Нині в фірмі 6 партнерів, а загальна кількість юристів - 10 чоловік, які працюють під керівництвом директора Володимира Леути. Всі юристи нашої фірми - це професіонали, котрі мають багаторічний досвід роботи в фінансових установах, комерційних компаніях, вищих органах державної влади, багато з них пройшли навчання чи стажування за кордоном.
Особисто я пройшов всі етапи свого професійного розвитку в юридичній компанії "Юріс", яка є доволі відомою та посідає одне з провідних місць на українському ринку. Пропрацювавши в компанії майже 11 років, я був керівником чисельних проектів, наприклад, відповідав за юридичне обслуговування Національного олімпійського комітету України, який є постійним клієнтом фірми "Юріс".

- Які плани фірми на найближчий рік?

- Як у будь-якої молодої фірми, котра намагається динамічно розвиватися та посісти стабільне становище на ринку, головним завданням для нас є процес постійного вдосконалення нашої роботи. Мається на увазі вдосконалення як професійного рівня, корпоративної культури, так й рівня надання послуг клієнтам. Ми постійно аналізуємо досвід та процес розвитку західного юридичного бізнесу взагалі та певних його сегментів. Крім того, плануємо розширяти свою спеціалізацію та займатися перспективними напрямами, які мало розроблені в Україні. Так, наприклад, одним з перспективних напрямів, вважаю, є правове забезпечення медичної та фармацевтичної галузі, сертифікації фармацевтичної продукції тощо.
Ми не зупиняємося на певному рівні, а намагаємося зростати разом із клієнтом та пропонувати їм такі рішення, які б прораховували кілька кроків наперед. Ось чому необхідним є процес постійного запровадження нових методів обслуговування клієнтів та підвищення власної корпоративної культури. В принципі нашу фірму можна назвати командою, яка намагається інколи зламувати застарілі стереотипи, що склалися на юридичному ринку у роботі правничих фірм з клієнтами. Інколи це викликає антагонізм деяких юридичних компаній, але ж це процес природний - без удосконалення та прогресу руйнується будь-яка сфера бізнесу.

- Як правильно налагодити роботу юридичної фірми для її успішного функціонування?

- Це вельми складне запитання. Звичайно, універсального рецепту не існує. Успіх фірми напряму залежить від її працівників. Організація робочого процесу, корпоративна культура, рівень зацікавленості юриста в тій чи іншій справі - все це компоненти успіху. Наші юристи мають відсоток від кожної справи, залежно від того, яким є внесок кожного з них для успіху в цій справі. Крім того, в нашій фірмі кожен із партнерів контролює кожну справу на всіх її етапах. Зараз вважаю зайвим запроваджувати популярні останнім часом в інших юридичних фірмах відділи чи департаменти. Координація роботи та відповідальність у нас й так на вищому рівні. Але в перспективі ми плануємо часткове розширення штату, тому можливо з часом виникнуть й департаменти.
Але не треба забувати, що не завжди чисельність юристів у фірмі прямо пропорційна ефективності їх роботи.

- Ваш рецепт "постійної професійної форми".

- Вважаю, що професія юриста в ракурсі підтримки професійної форми дуже схожа на професію лікаря або спортсмена. Якщо перервати процес професійного самовдосконалення - ризикуєш назавжди втрати тонус в цій професії. Тому навіть зараз, коли я виконую більше організаційну роботу топ-менеджера, ніж юриста-практика, я намагаюсь постійно тримати себе в курсі новин законодавства та юридичного світу. Регулярно проглядаю професійні видання і, до речі, ваше видання вважаю вельми корисним й цікавим для професійного розвитку юриста. І головне для підтримання професійної форми - це самодисципліна, бо навчання має тривати щоденно, до цього його спонукає саме життя, розвиток суспільних процесів та, звичайно, законодавець.